Юрій Джура,

керівник відділу розвитку технологій ТОВ «Монсанто Україна»

Ольга Марченко,

менеджер з досліджень і розвитку генетичних ресурсів кукурудзи ТОВ Монсанто Україна»

 

Основне завдання позиціонування гібридів кукурудзи на ринку – найкращим чином задовольнити сподівання сільськогосподарського товаровиробника на високо прибуткове вирощування цієї культури. Для цього необхідно розуміти, які потреби і виклики сільгоспвиробник зустрічає у своїй роботі. Частина викликів пов’язана із впливом регульованих факторів – власне тим, що називають технологією вирощування. Вплив технологічних прийомів вирощування на реалізацію потенціалу врожайності сучасних гібридів кукурудзи вивчено достатньо повно. Нині сільгоспвиробник чітко розуміє ціну і вдалого технологічного рішення, і помилки. Ми, наприклад, знаємо, що кожен центнер врожаю зерна кукурудзи потребує певної кількості доступних елементів живлення в ґрунті, застосування ґрунтових гербіцидів дозволяє суттєво підвищити ефективність системи удобрення та раціоналізувати використання запасів вологи тощо. Ми використовуємо ці знання на практиці й досягаємо високих результатів.

 

Проте, інша частина викликів пов’язана із впливом нерегульованих факторів, наприклад – ґрунтово-кліматичних умов. Їх вплив спрогнозувати точно і надовго неможливо.

Все, що залишається, – це зуміти пристосуватись і правильно використати комплекс ґрунтово-кліматичних умов, підібравши для вирощування найпридатніші гібриди.

За даними Університету Лінкольна (штат Небраска, США), несприятливі ґрунтово-кліматичні умови по‑різному впливають на реалізацію потенціалу продуктивності гібридів кукурудзи.

Так, на основі аналізу багаторічних даних за період з 1948 по 1992 рр. стало відомо, що посуха здатна зменшити врожайність на дві третини (рис. 1)

.

Ми вважаємо, що, із достатнім ступенем вірогідності, ці дані можна екстраполювати і в умови України. Протягом останнього десятиліття саме запаси води в ґрунті й опади протягом вегетації обумовлюють урожайність кукурудзи в усіх зонах вирощування. Різниця лише в тому, що на Миколаївщині кукурудза страждає від посухи (фото 1),на Житомирщині – від затоплення на гідроморфних грунтах (фото 2),а на Хмельниччині – від холоду на вологих ґрунтах, які важко прогріваються (фото 3).

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

Значних втрат можуть зазнати сільгоспвиробники, якщо поле кукурудзи було пошкоджене градом. В Україні серйозне ураження рослин кукурудзи градом – явище нечасте. Проте, якщо це сталось, то втрати врожаю можуть бути дуже великі.Так, у межах наших «Farm Progress show» 2014 року ми моделювали різні ступені пошкодження листкової поверхні градом і демонстрували вплив цього явища на врожай (фото 4).

 

Внаслідок их модельних досліджень нами було встановлено, що втрата врожайності гібридів при втраті 50 %, 75 % та 100 % листя становила відповідно для гібридів ДКС 4082 –11,5; 34,8 та 40,6 %, ДКС 4795 – близько 9,3; 11 та 24 %. З одного боку, можна стверджувати про значний вплив площі втраченого листя на реалізацію потенціалу продуктивності, а з іншого – також і про специфічність реакції гібриду.

Якщо брати до уваги, що посуха є основним і найголовнішим фактором зниження врожайності, то і ціна помилки при позиціонуванні гібридів саме в посушливих умовах є значно вищою, ніж у зоні достатнього вологозабезпечення. Ось чому посухостійкість гібридів кукурудзи є однією із найголовніших господарсько-цінних ознак.

 

Посухостійкість у сучасному розумінні – це комплексна ознака, яка дає можливість кукурудзі формувати визначні рівні врожайності в посушливих умовах. З точки зору генетики, ця ознака полігенетична – вона набувається завдяки комбінації кількох десятків генів, які відповідають за велику кількість морфологічних ознак у кукурудзи.

За даними Університету Лінкольна (штат Небраска, США), кукурудза за 113 днів вегетації споживає близько 660

мм вологи (25,9 дюймів, один дюйм – 25,4 мм) (табл. 1).

Як видно із таблиці, найінтенсивніше водоспоживання в кукурудзи починається від часу викидання мітелки і триває до початку воскової стиглості зерна. Лише протягом періоду наливання зерна кукурудза споживає 170‑180 мм води. Кукурудза використовує 8‑9 мм води щодня протягом періоду цвітіння. Відомо, що врожайність знижується наполовину, якщо кукурудза 4 дні перебуватиме зів’ялою в період від зав’язування зерна до молочної стиглості.

Такий стрес зменшує площу листків, КРЗ, КЗР, висоту зернівки та її масу. Вірогідність стресу від посухи є цілком очевидною, оскільки близько 70 % вологи (від загальної потреби) кукурудза споживає зі 130‑сантиметрового шару ґрунту (рис. 2).

Зазвичай, у зоні недостатнього зволоження, в липні-серпні, запаси вологи в метровому шарі ґрунту бувають не більшими 50‑70 мм, що недостатньо для нормального розвитку рослин кукурудзи. По суті, врятувати ситуацію може потужна коренева система, яка здатна діставати воду із шару ґрунту 1,5‑2,5 м. Тому роль гібриду, який має потужну, глибоко проникливу кореневу систему, переоцінити важко.

За посухостійкістю гібриди ДЕКАЛБ можна об’єднати у три групи (табл.2). Гібриди, придатні для зони нестійкого зволоження, не бажано висівати в зоні недостатнього зволоження, адже в таких жорстких умовах вони не зможуть повністю розкрити свій потенціал урожаю.

Для зони достатнього зволоження можливе використання гібридів ДКС 2790, ДКС 2787, ДКС 3476, ДКС 3717, ДКС 3912, які лише за умов достатнього та рівномірного зволоження ґрунтів здатні повністю реалізувати свій потенціал, забезпечуючи при цьому швидку вологовіддачу.